Шахрай Наталія Іванівна, магістр мистецтвстарший викладач кафедри інтер'єру і меблів
Київський Національний Університет Будівництва та Архітектури

ЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ У ФОРМУВАННІ ПРОСТОРОВО-ПРЕДМЕТНОГО СЕРЕДОВИЩА (інтер`єру)

Символічне значення кольору

Як колір впливав на формування поведінки і вдачі людини?

Формування різнорівневих значень кольору точилося впродовж мільйонів років. Сприймаючи кольори, люди пов'язували їх із найбільш цінними для них речами і життєво важливими (за їхніми оцінками) стихіями. Таким чином, виникли асоціації, які засновувалися на незмінних властивостях людини і Природи: кров була й залишається червоною, небо – синім, трава і дерева – зеленими. Основну тріаду кольорів склали білий, чорний і червоний, оскільки найбільш важливими для виживання людини були такі явища й речовини, як світло, пітьма, молоко, земля, кров, вогонь. Асоціації, пов'язані з кольором, носять загальний для усіх людей характер.

Встановити тут правила неможливо, хоча з деяким ступенем імовірності можна допустити, що:

- червоний колір асоціюється з вогнем і кров'ю;
- жовтий - із сонцем;
- синій - з водою і далечінню;
- зелений - з луками та лісом.

Основні характеристики впливу кольорів:

Білий: Легкий

Жовтий: Теплий, сухий

Жовтогарячий: Гучний, кричущий

Червоний: Важкий, кричущий, гучний

Синій: Холодний, вологий, тихий, спокійний

Зелений: Прохолодний, спокійний

Блакитний: Легкий, тихий, спокійний

Коричневий: Важкий, теплий

Чорний: Сухий

Структура і елементи композиційного процесу під час створення простору інтер`єру 

Архітектурний задум повинен втілюватися в матеріальній формі і в кольорі одночасно.

Якщо ми кажемо про колірне рішення вже готового інтер'єру – це завдання  чисто оформлювальне. Але, при проектуванні архітектуриінтер`єру стіни не одягаються кольором, а вирішуються в кольорі. Таким є принципово вірне розуміння природи кольору.

Кольори сприймаються не самі по собі, а як природні властивості матеріального світу. Вони в уяві людей завжди пов'язані з певними предметами, їхньою формою, матеріалом, освітленням, призначенням. Колір, який існує поза зв'язком з іншими кольорами, з об'єктом, якому він належить, з оточенням і освітленням, є просто немислимим. Він завжди багатосторонньо обумовлений, сприймається у світло-кольоровому середовищі, у взаємозв'язку з ним, зазнає його впливу і, що особливо важливо, сам на нього впливає.

Та й саме значення архітектури не допускає відособленості колірного рішення від конкретного багатостороннього змісту інтер'єра. Однак існують і специфічні природні структурні закономірності, властиві самим кольорам безвідносно. Закономірності абстрактних кольорових поєднань повинні бути осмислені і співвіднесені з конкретними об'ємами – просторовими формами з їх особливостями, матеріалом, функцією, характером освітлення.

Поєднання, знайдені для окремого випадку, можуть виявитися неприйнятними для інших умов. Пошуки колірних співвідношень завжди пов'язані з конкретною метою конкретним випадком, конкретними композиційними завданнями.

За допомогою спеціально підібраних співвідношень можна утримувати всі колірні елементи в одній площині або створити враження криволінійності, змінювати характер простору,  позбавляти об'ємну форму об'ємності або пласку перетворювати на об'ємну.

Від ступеню контрастності колірних співвідношень залежить  характер сприйняття композиції – миттєвий, як у плакаті, або тривалий, як у багатоколірному інтер'єрі.

Пошуки системи цілісних співвідношень засновуються на загальних закономірностях композиції, а також на структурних закономірностях поєднань кольорів.

До специфічних природних структурних закономірностей, властивих власне кольорам і поєднанням кольорів, належать:

-одночасний і послідовний контраст кольорів;

-гармонійна система рядів;

-умови об'єднання і розчленування кольорів;

-колірний контраст;

-колірна гама і колірна тональність;

-психологічні особливості впливу різних кольороносіїв.

Іноді цілісності співвідношення кольорів можна досягти однією закономірністю, наприклад ритмом, але частіше потрібна участь декількох закономірностей одночасно.

Припустімо, статичний, звичайно замкнений, урівноважений, компактний, нейтральний у всіх напрямах, симетричний за трьома координатами простір являє собою цілісну центричну форму у вигляді куба, циліндра, багатогранної призми,- така форма реально відчутна, легко сприймається, при великих розмірах є монументальною, дозволяє легко в ній орієнтуватися. Ці її специфічні особливості можуть служити відправним пунктом для поліхромного вирішення. Один поверхневий, насичений, важкий, щільний, фактурний, теплий колір на всю висоту стіни, єдиний колірний фриз, пояс або горизонтальна тяга затвердять значення стіни, підкреслять своєю безперервністю та протяжністю замкненість, ізольованість, форму простору, ілюзорно його зменшать.

Зрозуміло, що поряд з цим існують інші рішення, які вибираються в залежності від композиційної ідеї.

За допомогою  кольору можна  подолати  статичність  замкненого  простору наступним чином:  

-додавши  йому  направленості за якоюсь із координат;

-перетворити  симетричну форму  в асиметричну  і навпаки;

-ілюзорно зменшити або збільшити простір;

-порушити центричністъ, ілюзорно змінивши   співвідношення   координат; 

-повністю  деформувати простір.

Існує думка, що сприйняття кольору і кольоропоєднань дещо випереджає сприйняття форми. Але навіть якщо це так, то вони все одно сприймаються вже не локально, а як зумовлені матеріальним середовищем.

Тут важливо додати інше – перше почуттєве сприйняття, первинне враження, дійсно, має вирішальне значення для загальної оцінки колірної композиції. Ця оцінка спочатку виникає ніби підсвідомо, а логічне мислення починається лише після неї. Та, хоча логічне осмислення зорової інформації запізнюється в порівнянні з її емоційною оцінкою, заснованою на почуттєвій формі сприйняття, сполучаючись, вони створюють відчуття гармонії.

Колір, світло, форма, матеріал, функція сприймаються комплексно. Це також стосується і колірних поєднань, які, власне, є не поєднаннями кольорів, а поєднаннями кольорових предметів і форм, гармонією носіїв кольорів.

Зрозуміло, що люди з дуже розвиненим відчуттям  кольору і уявою можуть абстрагувати  колірну картину інтер'єра від його матеріальної суті. Та все ж це може призвести до  помилок.

Лише поєднання кольорів, відповідне нашим очікуванням і уявленням, вдало доповнююче функціональне призначення предмета, тобто  таке, що задовольняє вимоги єдності кольору та об'єкта, сприймається як гармонійне.

На відміну від колірної гармонії абстрактних плям, що сприймаються як цілісне поєднання, засноване на найпростіших закономірностях, в інтер'єрі колірна гармонія знаходиться у складній залежності від багатьох чинників.

Таким чином, гармонію поліхромного середовища інтер'єра потрібно розуміти як вищу форму цілісної системи співвідношень усіх колірних елементів, що складать інтер'єр, між собою і в їх сукупності, за усіма їхніми властивостями і в межах взаємозв'язків кожного кольору зі світлом, формою, функцією і з матеріалом.

Гармонія – це вищий вимір цілісності, поняття інтегральне, пов'язане з візуальним сприйняттям середовища і таке, що охоплює усе різноманіття кольоропредметних співвідношень. Це колірна система, що відповідає сучасним естетичним уявленням і яка сприймається як гармонійна лише у зв'язку з конкретним матеріальним та світловим середовищем у конкретних соціальних умовах. Тут мова йде про те, що кожен колір знаходиться в багатопланових зв'язках з елементом, якому він належить, а усі колірні елементи, що становлять інтер'єр, виступають у художньому взаємозв'язку між собою і з цілим.

Гармонія досягається в подоланні протиріч між кольором і світлом, кольором і об'ємно-просторовою формою, кольором і матеріалом, кольором і функцією, між самими кольорами і, нарешті, між одиничним, окремим і загальним. Одночасно необхідно подолати протиріччя між суб'єктивним характером творчого процесу і об'єктивною суспільною цінністю кінцевого художнього продукту цього процесу.

Цілковита гармонія, досягнута в подоланні усіх без винятку протиріч, можлива лише в ідеалі. У житті ж гармонія завжди відносна. А необхідна міра подолання  протиріч диктується   сучасними естетичними  уявленнями  суспільства,   його  естетичним ідеалом і виступає як об'єктивна міра художнього рівня.